Кафедра спортивних видів гімнастики веде свою історію з жовтня 1930 року, коли в Харкові було створено кафедру гімнастики Державного інституту фізичної культури України. Першим завідувачем став Іван Бражник, який очолював підрозділ до 1960 року.

У 1944 році після переїзду інституту до Києва кафедра стала структурним підрозділом Київського державного інституту фізичної культури (згодом — НУФВСУ).

Перший склад викладачів кафедри налічував шість осіб. З 1930 року в Державному інституті фізичної культури України працював Іван Бражник, який став першим завідувачем кафедри гімнастики і працював на цій посаді до 1960 року. 

Стратегія розвитку кафедри гімнастики в довоєнний період, навіть з погляду сучасної теорії управління, була добре продуманою програмою дій. 

Окремими спеціалізаціями, поряд зі спортивною гімнастикою, стали гімнастика художня і спортивна акробатика.

Завідувач кафедри доцент Іван Бражник був одним з найавторитетніших фахівців країни. Він удостоєний звання заслуженого тренера СРСР, брав безпосередню участь у підготовці висококваліфікованих спортсменів зі спортивної гімнастики. У довоєнні роки очолював підготовку збірної команди України з гімнастики спортивної, яка двічі була переможницею чемпіонату СРСР. У післявоєнні роки очолював Федерацію гімнастики України. Спільно з Олександром Мішаковими та іншими викладачами кафедри гімнастики Київського державного інституту фізичної культури брав участь у підготовці таких видатних спортсменів, як Ніна Бочарова, Лариса Латиніна, Борис Шахлін, Юрій Титов, Поліна Астахова та ін.  Іван Бражник є автором понад 100 науково-методичних праць, зробив істотний внесок у становлення і розвиток гімнастичної термінології.

Зроблені ним і його учнями дослідження в галузі теорії та методики підготовки спортсменів високої кваліфікації зі спортивної гімнастики поклали початок створенню загальнотеоретичних і спеціальних основ підготовки спортсменів високого класу. Викладачі кафедри розробили основи класифікації гімнастичних вправ, запропонували низку методів підготовки гімнастів високої кваліфікації.

З 1960 до 1974 рр. кафедрою керував доцент Борис Сильченко. Тоді на кафедрі працювало 35 викладачів. При кафедрі було створено наукову лабораторію, де силами викладачів розроблялися нові методи досліджень, створювалися дослідні зразки апаратури. До 1970 року викладачами кафедри були захищені три дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук, шести викладачам було присвоєно вчене звання доцента (Борис Сильченко, Михайло Дмитрієв, Борис Шахлін, Валентина Зінченко, Олександр Онищенко, Олександр Мишаков).